ДРУЖНЯ ГУТІРКА

Поезія? — Ні, не питай, 
який рецепт її есенцій! 
П’ючи свій золотавий чай, 
так пробалакаємо день цей. 

Узори гарних слів, мережка, 
екстракти мови в срібній чаші — 
хай їх краси аптекар зважить! 
Ні, не туди, коханий, стежка! 
Символіка завбога наша, 
і орнаментика засіра. 
Де ж міра мір, єдина міра? 

Чай процідивши, попрощавшись, 
розходимось. Ніч — чорна мушля, 
ті самі зорі в ній, що завжди, 
той самий захват серце душить. 
Тоді, чужі дрібній прикрасі, 
слова, затиснуті у горлі, 
слова, гальмовані в екстазі 
б’ють, мов джерела животворні.