ФРАНКО

Не легко відійти в країну вічності німу, 
хоча яка була б дорога днів трудна і сіра. 
На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йому 
життя з долоні випало, немов розбита ліра. 

Учитель і поет, виховник, будівничий, що 
було для нього кожне слово чином, кожне ділом, 
не музам дань складав і не собі співав, а щоб 
шляхи майбутнього в мету спрямовували сміло. 

Підвівся і, відклавши пісню, мов гребець весло, 
до гнівних зір війни молився віщо в ніч весінню, 
і з ложа смерті слав думки на шлях, що ним ішло 
його натхненням виховане днів тих покоління.