ГВОЗДИКИ

Зелені сутінки. Гвоздики — 
посли весни. П’яній до краю! 
Який цей світ знов став великий! 
І знов твої листи читаю. 

Вгорі зелена яма світла, 
ядро — гвоздика електрична. 
Ні, ми до того ще не звикли, 
що наша молодість не вічна. 

Але колись до цього звикнем… 
Та поки що свята омана — 
ота дружба з життям не никне, 
що нас, моя кохана, 
помазує весни єлеєм.