КОЛО ЗМІН

Жаркий, духотний день, зомлівши, 
мов стовп, упав на груди ночі. 
Що ти згубив, не знайдеш більше, 
і час надію розхлюпоче. 

Ще піна світла з дзбана сонця 
парує пилом з теплих мурів. 
Не жди від долі оборонця, 
від пазурів в овечій шкурі! 

З-за золотого шумовиння 
ніч блакитніє чиста й вічна. 

Знов знайдеш суть у колі зміннім, 
щоб в зміст незмінний вірить міцно.