МІСТА Й МУЗИ

Дубове листя, терези купців, цигани, 
щоденний гамір і щоночі вічні зорі. 
Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана 
за кожний зайвий день. Жде ніч — суддя суворий. 

Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин 
не лишиться з турбот, що нам орали чола. 
Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом, 
вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом. 

Герої, мужоложники, поети, дійсно, 
чесноти квіття і на простиралі плями, 
дні й ночі, хлопців соромливих солодійство 
і жарти шулерів і смутку темні ями. 

Десь крекче катеринка, довгі світла смуги 
вирують на обличчях, мов павині пера, 
а людська доля в дзьобику кривім папуги 
колишеться шматком дешевого паперу: 
кохання, 
     подорож, 
          розлука, 
              слава, 
                  успіх — 
за двадцять сотиків купити можна щастя. 
Сплітається і розплітається дня усміх, 
папуга, пісня й сонця золоте причастя. 

Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках. 
Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті. 
Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав, 
вже тихне. Карт букети і хмаринок лети. 
Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви. 
І в цифри ловим струм натхнення, 
дивну чудність 
найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті, 
хоч непомильна лиш одна екстази мудрість. 

20 травня 1936