ВЕСНА

В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі 
плямами багрів 
трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар 
сонце в хомуті блідих брудних хмар 
тягне перед собою плуги вкруг 
за плугом плуг 
повз гори повз луг 
за скибами скиби 
і борозди і рови 
труться об землю триби 
сонця о чоло як в крови 
а як робітник в блузі наче 
блиск пожеж 
втомлений лоб обмотує шматами вечірніх тіней 
піт 
на 
піль 
безмеж 
весна запліднена дотиками сонця 
лягає на чернозем порізаний поритий 
і зітхає криком чорних скиб 
о як важко родити