Де ж ви, мої рідні ниви,
Що не годен вас пізнати?
«Чи не бачиш? Порівняли
Нас шрапнелі і гранати».

Де ж ти, гаю мій, розмаю,
Граби, берести, дубина?
«Розметала нас зимою
Небувала хуртовина».

Де ж поділась стріха тая,
Що до неї я без стриму
Все спішився, мов до мами?
«Де? Питайся огню і диму».

Де ж батьків моїх могили
Ген за церквою у гаю?
Цитьте! Цитьте! Брало сили,
Щоб дослухати до краю.