Передвічна туго,
Вірная подруго,
Візьми, візьми серце в жмені,
Сціпи його туго!

Най воно поборе
Своє власне горе,
Бо по світі розлилася
Недоля, як море.

Де тільки не стану,
Де оком не гляну,
Всюди, всюди бідні люди,
Ніби квіти, в’януть.

Тут мати з розпуки
Заломлює руки,
А там дідусь сивесенький
Прощає онуків.

«Летіть, пташенята,
Де грає гармата,
Серед крові лист дубовий
Всі ваша заплата.

Летіть ви світами
Від батька від мами,
Гоніть славу кервавлю
Чорними шляхами.

Гоніть ясну славу,
Бийтеся за справу,
Ми з голодом і холодом
Матимем розправу.

Додому прийдете,
А нас не найдете,
На згарищах, попелищах
Шукати нас мете.

Або на чужині
При лихій годині,
В непривітній сторононьці,
В чужій домовині!»
……………………………
Передвічна туго,
Вірная подруго,
Візьми, візьми серце в жмені,
Сціпи його туго!

Щоб воно терпіло,
В терпінні не мліло,
Щоби з груди не вирвалось,
Не збожеволіло!

Вецлар, 1917