ПОДОРОЖНІЙ 

Глухе, бездушне отупіння 
Напало на землю. Квіти мруть, 
Поля байдужно снігу ждуть, 
А хмари висять, як каміння. 

Часами вітер набіжить 
І сірим туманом повіє. 
Село в долині бовваніє 
І п'яним сном дрімає-спить. 

Погасло світло. Зачинились 
Од зимна двері. Вірні пси 
В солому з вухами зарились, 
Лиш шум блукає по межі. 

Лиш стежкою попід плотами 
Йде голод — сіл щорічний гість. 
Держить в руках мужицьку кість 
І грізно зиркає очами.