ВНОЧІ 

Листками вітер котить, 
І кидає в болото; 
Стежками попід гаєм 
Бездомний сум блукає, 
Обходить перелоги, 
Рахує панські стоги, 
Обходить хлопські ниви 
І плаче нещасливий: 
Там лан, там полонина, 
Там стерня, як щетина, 
Там скирти, наче вежі, 
А тут лиш межі, межі! 
Там збіжжя, якби злото, 
А тут стерня — болото, 
І кров, і поту ріки — 
І так на віки-віки! 
Високо понад гаєм 
Буйний орел літає, 
Голодний зайчик скаче, 
Над полем смуток плаче.