* * * 

Був це хлопчик лагідний і тихий, 
Як сосновий у безвітря ліс... 
(Для якоїсь радості і втіхи 
Кожний з нас у дні прийшов і ріс). 


А сімнадцятий минув, зустрінув 
Наречену — кулю за Дніпром. 
— Обертайся, земле, без упину! 
Припасайте, припасайте бром! 


Ах, цей хлопчик лагідний і тихий, 
Що над степом ранній біль простер! 
(Для якої радості і втіхи 
Кожний з нас приходить і росте?)