Серце 

Гей, ти, серце, — соняшно гаряче, 
Гей, ти, серце, — сонцем золоте! 
Від колиски невгамовна вдача 
Оселилась з нами і росте! 


Понесем же, серце, голі й босі 
На одчай голівоньку свою!.. 
(...Скоро, скоро прийде злота осінь 
І повисне тишею в гаю...) 


Мабуть, так накреслено дороги 
Та стежки зазорені мої, — 
Щоб лягали вічно попід ноги 
З голубого міста на гаї! 

1927 p.