Час колесами чавунними 

...Срібна паморозь над скронями 
Заіскрилась... зацвіла. 
На чолі від бур, від холоду 
Чорна-чорна борозна. 
Це від горя, що замолоду 
Довелось мені зазнать. 
І тепер... 
З зимою сірою 
І пісні й думки сплелись. 
Не скажу, що й досі вірю я 
В те, що вірив я колись. 
Не скажу, що й досі вірю я 
У правдивість юних дум... 
Хто із вас, якою мірою 
Змірять може біль і сум? 
Хто із вас життя покручене 
Розмотає, розплете? 
Хто розкаже про засмучену 
Осінь... листя золоте? 
Що на брук за тротуарами 
Упаде в холодний день 
І розтоптане, покаране 
Не співатиме пісень. 

1925 р