Черничка 

Чорними бруньками, 
Ряснiє гола вiльха. 
Ой, як би весняними стежками 
Не дiйти б до грiха! 

На проталинах пiд наметами 
Фiялково дивиться весна, 
Розкинув золотими тенетами 
Хитрощi сатана. 

Забрунилось галуззя вишнi, 
Сонце зомлiває на землi — 
Облуду на душi грiшнi 
Наводять сили злi. 

Без угаву лопочуть галки. 
Пiшла б послухала їх веселий рiй, 
Та небезпечно самотньо рвати фiялки 
У гаю Христовiй молодiй: 

А за брамою широкими полями 
Весело розбiгаються шляхи. 
Ой, як би весняними стежками 
До мене не прийшли грiхи!