Гімн красі(переклад Д. Павличка)

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні

В твоєму погляді - покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця, подібно до вина.

 

В твоему погляді - і присмерк, і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

I сміливішає дитина во сто крат.

 

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде фатум, наче пес, за покроком твоїм;

I, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

 

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревністъ, жах - то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

 

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

 

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворно вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

 

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!