Голод 

Над полем сохлим 
Мертвi вiтряки, 
Немов хрести над вiршем 
Вiдзабутим: 
Руки не сила пiдвести: 
Ще гiрша, о, ще гiрша 
Доля буде. 


I поле й голод. 
Це все — ти. 
Шляхи — твої пошорхлi руки. 
Над тим, що пишеш, 
Цi хрести 
I в борознах твоїх не зiйшли звуки. 


Сiй же строфи люте насiння, 
Сiй же, 
Поки рiже твiй син твого сина, 
Сiй же, 
Пазурями землю копай, 
Лушпайя 
Сiй бараболi — 
Ще карам не край, 
Ще боротись довго за волю. 

1921. "Обiрванi Струни"