Гра 
(Байка) 

У пана з наймитом усе ішло гаразд: 
Пан спав, гуляв і їв, 
А наймит по хазяйству лоба грів. 
Коли одного разу 
Став пану наймит суперечить: 
"З якої, — каже, — речі 
Я, паночку, тягну усю роботу, 
А ви до діла не двигнете й пучки? 
Якби хоч раз ви скуштували поту 
І натрудили ручки…" 
Пан — умоляти. З ласкою, з докором. 
Не вірить наймит. Каже: "Ні, ви ворог. 
Мене ви держите, немов раба, 
Й одна між нами мова — боротьба…" 
Нарешті пан, щоб вкоськати невіру, 
Почав таке: "Ти, друже, злий не в міру… 
Чи ж винен я, коли тобі одна судилась доля, 
Мені ж друга? То ж тільки щастя, божа воля. 
Бо все життя для нас — неначе гра у карти: 
Той виграв. Той програв. А сердитись не варто. 
Де ж бачив ти, щоб у грі партнер з партнером 
Поводився як ворог? 
Покинь свої думки, 
І знову грати будем залюбки…" 
А наймит: "Грав би, може, й я із насолодою, 
Та тільки зовсім іншою колодою: 
Без короля й без туза…" 
І пана — в пузо… 


Американський пан, Рокфеллер, 
Книжку випустив у світ: 
Що робітник і пан — лише "партнери в грі"… 
Ей, пане, бережіть живіт! 

Харкiв, 1924 р