Усміх пославши в останнім промінні, 
Згинуло радісне літо; 
Дощик уїдливий, дощик осінній 
Сіється, наче крізь сито. 

Сонце не вийде, не виглянуть зорі, 
Мов поховались в будівлі; 
Сіється, сиплеться дощик надворі, 
Падає, капає з крівлі. 

Сиплеться дощик, як з прірви безодні; 
Стелються сиві тумани, 
Сумно схилились дерева холодні, 
Мокнуть діброви й поляни. 

Вгору туман піднімається срібний, 
Хмарками-смужками в'ється; 
Дощик осінній, уїдливий, дрібний 
Падає, сиплеться, ллється.