Рідний край 

Розкішний степ... Убогі села... 
Це ти, мій краю чарівний? 
Мій рідний край такий веселий, 
Мій рідний край такий сумний!
 
Як часто я в своїх надіях 
З тобою, краю мій, живу, 
Бо вірю я — не тільки в мріях,—
 Ти будеш вільним наяву!.. 

Твої сини на всі дороги 
Старцями вбогими пішли: 
Давно чумацькі круторогі 
Вони попродали воли. 

Давно степи свої широкі 
Вони задармо оддали, 
Гаї ж розкiшнi i високі 
Другії власники звели. 

Нащадки прадiдiв дебелих — 
В ярмі ідуть твої сини!.. 
Мій рідний край такий веселий, 
Мій рідний край такий сумний! 

А все ж надійним вільним жаром
 Твої сини вже розпеклись. 
О краю! Може, незабаром
 Ти будеш вільний, як колись. 

Розкішний степ... Убогі села... 
Це ти, мій краю чарівний? 
Мій рідний край такий веселий, 
Мій рідний край такий сумний!