Іней 

За білим маривом жагучий скрип возів — 
Іржаві відгуки тернового терпіння... 
А тут, на травах, на гнучкій лозі, 
Розляла осінь вина білопінні. 

Цей день зажурений веде мене, як друга, 
В сивизну тиху, в брязкіт збройних літ, 
Коли серця у грудях бились туго 
У такт дзвінкий бойовищ і копит. 

І згадуєм діла такі наївні й прості, 
І захват бойовий в небойових піснях, 
Як лляли кров ми на осінні брості 
Запушеного приморозком дня. 

І день білявий мій — юнак сереброкудрий 
Нагадує мені, що вже давно-давно 
Розквітла брость, якій ми так немудро 
Точили мудре молоде вино... 

...У інеї ліси, немов у мреві, 
Ті самі дерева, що знав я їх колись, 
За тих часів, коли громовим ревом 
Дні буреломні землю потрясли... 

О, дні прозорі! Кришталі осінні! 
Були ви сміливі, прекрасні і страшні, 
Як рвались ваші поводи ремінні, 
Як червінкова кров горіла на стерні... 

...За білим маривом стихає скрип возів, 
Колись вантажених понівеченим тілом... 
І мовчки я схиляюсь до лози, 
До червінкових віт, покритих білим... 

1927 p