БАЛЯДА ПРО ВІДРО 

Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні, 
Терново-огненні запилені кулі, 
Що зорі багряні пили на узвишші 
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі. 

Я — цинкова форма. А зміст в мені — груші, 
Суперниці сонця, стітильники саду, 
З республіки соків заблукані душі, 
Підібрані в пелени в ніч грушепаду. 

Я — зрізаний конус. А зміст мій до скону 
Все незалежне, що вплине у мене: 
Дині-дубівки чи промені хрону, 
Чи гички хрумтливої тіло зелене. 

Я — цинкова форма. А зміст не від мене. 
Підвладне я часу, підвладне потребам. 
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім, 
Тоді я по вінця насипане небом.