Ніч западається. Крикне криком ранок. 
І сонце вдарить сонцем навсбіч. 
На лижах вирвусь я за полустанок, 
Де горло річки булькотить, мов ніч. 

Така ж вона сутужна пару котить, 
Останні дзвони літа видиха, 
Та вже мороз — хитрющий білий котик — 
На лапках ходить, мов коло гріха. 

А палиці застогнуть бамбукові, 
Як одірвусь я і пірну згори, 
А дзвони літа я відчую в крові, 
Бо кров моя у дзвонах цих горить…