ВЕСНЯНА АКВАРЕЛЬ 

Це вже не сон — це сон-трава 
Гущінь замшілу прорива, 
І ніжним чадом, чудом чистим 
Бузкова свічка понад листом 
Вже злотом-пломенем жива. 

Це вже не сон — це вже котики 
Сидять на лозах в сні екзотики, 
Мурличуть хижо, мають запити 
Рій бджіл у пазурі спацапати, 
Продмухують пухнасти ротики. 

Це вже не сон — це вже весна 
Безсонна бродить, як мана. 
Здираю з серця сну шкарлупцу 
І в небо сиве серце пущу — 
Хай сивим жайвором зрина!..