У темну ніч я містом тихо брив І в серці ніс своє таємне горе. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив. Кай мене шугали швидкії тіні В театр, на бал, у клуб, в шинок, домів, Фіакри гуркотали по камінні, А в далі дзвін понуро щось гримів. Втім тінь одна шугнула поуз мене: Вся в чорнім, тихо, звільна йшла вона. Зирнула - і з душі з самого дна Знов піднялось все горе утаєне. Лиш раз зирнула, і крізь пітьму ночі Той погляд вбився в грудь мою, мов ніж. О, щоб були мої осліпли очі, Було б в душі ясніш і спокійніш!