"Мамо! мамо! - кличе Йван,
Хлопчик, може, шести літ. -
Подивіться, подивіть,
Маю дзіньо, галаган!"

"Де ж ти, синку, теє взяв?
Чом ти, синку, так дрижиш?
Боже, босий десь бував,
Босий по снігу біжиш!"

"То мені паничик дав...
Я з ним бігав по снігах:
Я босоніж, а він мав
Черевички на ногах.

"Як мя зловиш, дзіньо дам!" -
Так він мовив та й побіг.
Я... дігнав його... ма... мам..."
"Синку, синку, що тобі?"

Зсинів, наче боз, Іван,
Зціпив зуби, одубів,
З ручки випав галаган -
Впав на землю і зомлів.

А за тиждень в неділю,
Плаче мати - пропало!
Пройшла коса по зіллю,
Бідне зілля зів'яло.

В труні тихо спить Іван,
Не бажає більше нич:
В ручці має галаган -
Той, що дав йому панич.
1881
1Мідяня монета, що стоїть 4 кр[ейцери] вал[юти] австр[ійської].