ПІСНЯ ДНІВ Я із долею не примирився, не журись, моє серце, а грай, грай про весни та бурі й залийся молодими піснями украй. Бачиш — хвилі б'ють море буремним, знаєш — тяжко минали роки, а тут дні йдуть неждано таємні, дні поривів звитяжних, палких. Злі століття виносили присуд, нас пекла й випікала доба від Кавказу до срібної Тиси, не вгавала в степу боротьба. Не в торнадах, що мчали з усюдів, гартувався наш помах, наш лет. Заспіваймо ж про спрагнений трудень, неспокійних я буднів — поет.