КРОВІ! 


Краєм кров'яніє озерце, спочиває нехай.
Крає, обескровлене серце, понівечений рай. 

Боже! Де та сила, що зможе, 
Як велика ріка, понести нас за собою? 
Боже! Мої жили без крові, лише темна вода. 
Де ж та сила, Боже? 

З півночі ішли гості, названі родичі, 
Родичі мають очі, очі наволочі. 
Тая славна рідня, вшановує свої дні, 
Запаливши вогні, переможні вогні 
На Крові! Крові! Крові! 

Прокотилося сонце шляхом. 
На узбіччі того шляху кволе людство 
Спочиває, спочиває! 
Ясний день в очах їх дотліває, 
Догорає все, що було днем, 
Сонне тіло пилом накриває, 
Залишає лиш спалах один, щем.
 
Сяє більмо вочей, понівечений край, 
Закатований рай, закатований рай! 
Доле, скільки ти крові розлила по землі. 
Дай же доле мені! Дай же доле мені! 
Крові! Крові! Крові! Крові! Крові! Крові!  
Крові! Крові! Крові! Крові! Крові! Крові!

Дай нам чистої, доле, крові! 
Дай нам чистої, доле, крові! 
Дай нам чистої, доле, крові! 
Дай нам чистої, доле, крові! 

Крові! Крові! Крові! 

Крові!