Лебеді 

                 Присвячую своїм товаришам 

На тихім озері, де мріють верболози, 
давно приборкані, і влітку й восени 
то плюскоталися, то плавали вони, 
і шиї гнулися у них, як буйні лози. 


Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози 
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, — 
плавці ламали враз ті крижані лани, 
і не страшні були для них зими погрози. 


О, гроно п'ятірне нездоланих співців! 
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, 
що розбиває лід одчаю і зневіри. 


Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття 
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри, 
де пінить океан кипучого життя. 

1928 p.