ДІЯЧІ Адвокат Мартіан Емілій. Аврелія — його дочка. В а л е н т — його син. Альбіна — його сестра. Л ю ц і л л а — її дочка, Мартіанова небога. Констанцій— писар у Мартіана. Брат Ізоген— значний християнин, належний до кліру. А р д е н т — молодий християнин. Мім— німий раб. Германець— воротар. Центуріон вігілів. Сторожа, сусідки. Діється в місті Путеолах при Неапольській затоці, в домі Мартіановім, в III ст. по р[іздву] Х[ристовому]. І Перистиль (хатній дворик) в Мартіановій оселі, оточе- ний критою колонадою, простого, навіть суворого сти- лю, і кімнатами, що виходять дверима на ту колонаду; з одного боку кімнати побудовано на два поверхи, на горішній ведуть вузенькі сходи. Дворик посилано пі- ском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, зде- більша агавами; подекуди стоять прості лавки з сі- рого каменю. Посередині круглий ставок без квіток і покрас; коло нього великий сонячний дзиґар і мен- ший водяний (клепсидра), там же стовп з почепленою на ньому мідяною дошкою, клевцем і великою ліх- тарнею на гаку. В глибині перистиля вузька брама з кватиркою в одній половинці і з хвірткою в другій. Коли брама відчиняється, видко хороший морський краєвид. Напереді з одного боку до перистиля прити- кав чималий Мартіановий таблін (кімната для робо- ти), теж дуже простий, без покрас, заставлений поли- цями і кошиками, де лежать у великому порядку ко- декси, таблиці, сувої і зшитки пергаменту і всякі зна- доби до писання, В табліні тільки задня стіна муро- вана, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватись. Дія відбувається рівночасно і в табліні, і в перистилі. Констанці й, дуже скромного вигляду молодик, на- готовляв в табліні все до роботи: розкладав документи різні на столику, присуває до столика крісло а скам- ничкою під ноги і складний дзиґлик, вигладжує наво- сковані таблиці і загострює стиля (паличку для пи- сання) . М і м, німий раб, стирав порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б в клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші. Збоку, з проходу, що поза табліном, виходить М а р- і і а н, чоловік поважного, але ще не старого віку, тор- кав міма за плече, всміхається і подає рукою знак, що годі калатати. Мім спиняється, відходить набік і, взяв- ши граблі, розрівнює пісок поміж агавами. Мартіан увіходить в таблін. Мартіан Здоров, Констанцію. Констанцій Здоров, патроне. Мартіан Мій вірний мім, як доля, невмолимий, за ним уже роботи не проспати. (Сідає на кріслі). Ти роздивився, що в нас на черзі? Констанцій Так, маємо тепера тую справу про конфіскату грунту, що належить тутешній церкві. Мартіан Добре. Я вже дещо налагодив для оборони важне, а ти там по законах пошукай, як довго погребове товариство задержує свої права на землю, що зайняло колись під кладовище, хоч потім перестало там ховати. Констанцій дістав з полиці кодекс, сідав на дзиґлик і переглядає параграфи. Мартіан бере один із сувоїв, що на столі, і читає уважно. Констанцій (несміла, не підводячи голови) Патроне, єсть одна приватна справа. М а р т і ан Чия? Констанцій Твоя. М а р т і а н Яка ж? Не розумію. Констанцій Твоя жона... М а р т і а н (шорстко) Не маю я жони. Констанцій Пробач... я хтів сказати, є відомість, що Туллія вже позов учинила у суд про половину всіх маєтків,— се нібито належить їй від тебе після розлуки шлюбу. М ар тіан (видима вражений, але панує над собою) Що ж, нехай. Констанцій Ти не доручиш розпитать докладно? М ар т іан Суд сповістить про все, як буде кликать. Констанцій Я чув, що в неї є в суді зарука, бо муж її... Ма р т і ан (сухо) Мені се нецікаво. Ти вже знайшов параграф? Констанці й Вже, патроне. Обидва мовчки читають. Тим часом за брамою якийсь глухий гомін голосів, потім він стихає. Одчиняється брама, і воротар-германець, увійшовши крізь неї з ву- лиці в перистиль, подає мімові якусь табличку і пока- зує йому знаками, щоб комусь передати на горішній поверх. Мім бере табличку і подаьться а нею до та- бліну. Воротар пробує його затримати, але він дивиться на нього люто і крутить головою. Воротар махає рукою і йде знов за браму. Мім увіходить в таблін і подає Мартіанові табличку, а сам стає на порозі. М ар ті ан Се що таке? Від кого і до кого? Немає напису. (Читає). «Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш, як в раю. Цілую міцно тебе — так, як люблю». (Здвигав плечима). Не розумію! (Усміхаючись). Констанцію, а може, се до тебе? То вибачай за помилку. (Подає йому табличку). Констанцій (не беручи) Ні-ні, сього не може бути, запевняю! М а р т і а н Чого ж ти так сахаєшся? Цидула гречненько зложена й не без вогню. (Знаками питає міма, де він узяв таблицю. Той по- казує на браму і повторяє ті рухи, що робив йому воротар). М а р т і а н (уже досадлива) Щось неподобне! (Махає мімові рукою, той виходить), Констанцій Певне, жарт якийсь. М а р т і ан Тепер же в нас не першого апріля! (Виходячи в перистиль, з порога до Констанція). Ти вільний поки що. Покличу потім. Копстанцій з кодексом виходить з табліну пра- воруч. М артіан (гукає, підвівши голову вгору) Авреліє! Ав р елія (озивається з горішньої кімнати) Я йду! (Збігає по східцях вділ до батька. Аврелія моло- денька вродлива дівчина, в голосі і в рухах є щось нервове, рвачке). М а р т і а н Скажи, ти знаєш, хто се писав? (Показує їй табличку). Аврелія (бистро глянувши) А!.. (Вихоплює табличку, ховає в своїй одежі і пода- ється бігти назад). М а р т і а н Стій! Аврелія спиняється. Почім ти знаєш, що то до тебе? Напису ж немає. Аврелія Я думала... я... дійсно... я не знаю... М а ртіан (суворо) Дивую, дочко, що тебе призводить поводитися так, мов ти зросла невільницею десь у гінекеї. Якісь таємні листи... Хтось тебе одважується кликать на стрівання «у всяку пору дня чи навіть ночі!..». Чому ж не може він прийти сюди і чесно попросить руки твоєї? Чи сам він тямить, що того не гідний? Аврелія мовчить. Ну! Говори ж! Аврелія Та то зовсім не «він»... М ар т іан Як? Що таке?.. Не впору ти жартуєш. Аврелія Я не жартую... Се... писала мама. М а р т і а н (як громом поражений) Що ти говориш?!. Ох, яка ж безличність! А в р елія Не говори про маму так! Яка ж тут «безличність», що вона мене кохає? І я її люблю! Авжеж, люблю! Вона мене до себе жити кличе, і я б давно пішла до неї жити, якби я не була так непростиме, ганебно боязка!.. (Порив її розрішається плачем). М а рт іан Тепер я бачу, яку страшну я помилку зробив, ховаючи від тебе всі провини твоєї матері супроти мене. А вр ел ія (перестає плакати, спокійніше) То все одно. Мені вас не судити. Нехай вона супротив тебе й винна, мені ж вона нічим не завинила. М а р т і ан Вона тебе покинула малою. Авредія Вона покинуть мусила сей дім, а що лишаюсь я в ньому аж досі, то з того винен ти. М а р т і а н (гнівно) Опам'ятайся! Я винен, що ти маєш рідну хату, а не живеш з вітчимової ласки? По-твоєму, то се вина? А в р е л і я Я, тату, мовчатиму, щоб не гнівить тебе. М а р т і а н Тепер твоє мовчання не поможе. Ти завдала мені тяжку зневагу. Договорімось краще вже до краю. Як ти мій дім так прагнеш проміняти на дім вітчимовий... А в р ел ія А що ж такого? Якби я вийшла заміж — не зміняла б я твого дому на оселю свекра? Чи й то було б зневагою тобі? М а рт і ан В тім є різниця. Авр елія Жодної не бачу. Була б різниця, якби всі дівчата йшли заміж по любові. Хто ж не знає, що віддаються часто лиш для того, щоб вирватися з батьківського дому? Мені страшніший нелюб, ніж вітчим, але й для мене, тату, рідна хата в темницю обернулась... Мартіан Справді, дочко? А вр елія Що ж, тату, придивись, як я живу: самотня цілий день, і навіть слуги як не глухонімі, то чужомовні. Ти їх таких навмисне добираєш, аби не наслухали й не плескали, аби ніхто не знав, що в тебе в домі звичаї християнські... М а р т і а н Ти ж бо знаєш, що мушу я таїтись. А в р е л і я Так, я знаю, але хіба мені від того легше? Ти, певне, справді мусив заховати мене за мурами від християнок, щоб я в товаришок не набиралась палкого духу, щоб необережно не зрадила себе й тебе як-небудь. Якби ж я з ідолянками зійшлася, було б тобі ще більше не до мислі. От я й живу, неначе у пустині. (З гірким сміхом). Для повної подібності — наш двір піском посипано та колючками засаджено! Зовсім пустиня! М а рт іан (лагідно) Доню, що можу я тобі на се сказати? Хіба лиш те, що є в громаді нашій чимало гарних молодих дівчаток, що добровільно так живуть, як ти, зрікаючись веселощів, пишноти. А в р ел ія Вони живуть так для живої віри, а я для мертвої так гинуть мушу. М а р т і а н (вжахнувся) Для мертвої? Ти щось страшне сказала... Хіба ти вже... не віриш у Христа?! А в р е л і я (сумно) Я вірю, тільки віра тая мертва. М арт і а н Як розуміть тебе? Се щось несвітське! Авр елія Бо й я до світу не належу, батьку, ні до надземного, ні до земного. М а р т і а н Авреліє! Та ти ж мене вбиваєш речами сими! А в р е дія Я замовкну, тату! (Похиляється сумно-покірливо, опустивши руки). Мартіан Ні, донечко, ні, не мовчи, благаю! Скажи мені, признайся, хай я знаю недугу твого духу! Може, якось її ще можна вигоїти. А в р е л ія Трудно... Чим має жити тая віра, тату? Вона ж, як той наш мім, глухоніма і тільки мав стежити, як тихо пересувається життя, мов тінь на сонячнім дзиґарі. Я ж не смію одвідувати в'язнів чи служити убогим, як оті дівчата роблять, що ти спогадував. М а р т і а н На тії кошти, що мав би я потратити, щоб двір сей тобі вже не пустинею здавався, я помагаю потаємки вбогим. Ти в'язнів не одвідуєш на те, щоб я їх міг з темниці визволяти, боронячи їх справ як адвокат, неначебто до віри непричасний,— я через те довір'я маю в суддів. А в р е л і я Те все робити міг би ти й без мене що й краще. Навіть ту непишну одіж, що я ношу, віддав би на убогих, якби я вмерла... (Нервово). О, далеко більше я помогла б тобі, коли б умерла! М а р т і а н Не заслужив я слів таких від тебе. Се просто марнота й дрібна досада в тобі говорять. Як «непишна одіж» тебе так журить,— можу справить кращу. А в р ел і я Мені не треба кращої одежі — для кого й нащо мала б я вбиратись? М а р т і а н Ти так говориш, наче ідолянка. Чого ж «для кого й нащо»? От же хутко Великдень в нас, те радіснеє свято, коли й убогі дбають про убрання. Авр ел ія Вони до церкви ходять, межи люди. М а р т і а н Чи ми святкуємо про людське око? Се ж тільки ідоляни уважають, що свято в тім, щоб оргії прилюдні справляти з галасом,а християни і в затишку шанують боже свято. А в р ел і я Не знаю, може, се і грішна думка, але як ми святкуємо отак, замкнувшись від усіх, в той час як інші єднаються для радощів у гурт,— мені здається, наче ми вигнанці, що й бог до нас не признається в небі, як ми не признаємося до нього перед людьми. М а р т і а н Колись і я так думав, але й громада наша, й сам єпископ мене запевнили, що більше значить для церкви ся моя таємна служба, ніж якби я пішов хоч і на смерть. Ав р ел ія Я не кажу про тебе, лиш про себе. М ар т іан Хіба не можеш ти Христа любити таємною та щирою любов'ю? А в р е л і я Моя любов, так як і віра, мертва. М а р т і а н Авреліє! Знов сі страшні слова. А в р е л і я Страшніше те, що криється за ними... (Після паузи). Ти пам'ятаєш, тату, те різдво, як ти мені розповідав уперше про народження бога в Віфліємі? М а р т і ан Авжеж, хіба ж я міг би те забути? Я хтів би знов побачити те світло, що сяло у твоїх дитячих очах, почути теє радісне тремтіння, що й я від тебе переймав тоді, як ти сиділа на руках у мене. А в р ел ія (мрійливо) Я довго-довго в тую ніч не спала... Я марила про божеє дитятко, що в світ прийшло при співах ангелиних, при яснім промінні зорі нової. У думці я до нього шлях верстала з трьома царями і несла дари, та миру, злота й ладану замало мені для сина божого здавалось. Я пурпуром вертеп йому встеляла, вибірні квіти сипала у ясла, в серпанки щонаитонші угортала і забавки робила з самоцвітів. Марті ан Безгрішні у дитини сії мрії, але в дорослої вони подібні до ідолянства. Аврелія О, не бійся, батьку! Вони давно погасли... ще тоді, як ти другого ранку мовив нишком: «Дитинко, ти не говори нікому про те, що я розказував учора...» Я тільки часом з гіркістю в душі спогадувала їх, як на одправі убогій хатній тут стояла. «Боже! — я думала.— Такі мої дари!..» М а р т і ан Христос пишнот від нас не вимагає. А в р ел ія А все-таки я чула, що в церквах є малювання і величні співи, але мені заказано те все. Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський культ: веселі сатурналії, поважні теорії' жерців, похід весталок, і думаю: «Ся віра неправдива, але чому в ній стільки є краси, а наша правда так убого вбрана?» Від сих думок любов моя вмирає... Мар т іан Авреліе! Коли ти християнка, то вищую красу повинна тямить, ніж ту, що ідоляни утворили. Ав р елія Не бачу я її навколо себе!.. Ні, правда, раз я бачила її, та ти сказав, що не для мене теє... М арт і ан Що саме? А в р ел і я Раз колись я в цирк пішла ще з мамою... Ти гнівався на неї... М а р т і а н Бо знав, що призвела її до того пуста цікавість. А тобі ще й шкода була з того,— ти цілу ніч горіла, маячила, жахалася, кричала... Авр елія А все-таки то був єдиний раз, що я побачила на власні очі ту вищую красу, таку живу, таку страшну... М а р т і ан Ти ще й тепер тремтиш від спогаду самого. Не потрібно було тебе туди водити! А в р е л і я Може... Навіщо справді бачити було, як дівчина, вродлива, молоденька, у білих шатах стала на арені, мов розцвіла на полі золотому лілея біла? Нащо я те чула, як арфою еоловою ніжно вона там заспівала: «Алілуя!» Ой нащо, нащо я тоді той пурпур живий угляділа?.. Я розумію, чому тоді ті люди, як безумні, з амфітеатру кинулись на круг, волаючи: «Ми християни!..» (Голос її істерично здіймається). М а р т і а н Тихше, вгамуйся, доню. А в р е л і я (нервово сміючись) Що? Почують люди на вулиці, як ми тут, зачинившись, уголос признаємось до Христа? Ма рті ан Я мушу замикатись. А в р е л і я Так, я знаю. І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем богові молилась? Чи так? Ма р ті ан (тихо, упокорено) Так,доню. А в р ел ія Ну, то знай же, батьку що я не можу так. Бо щоб мовчати, то треба все забуть. Коли ж я мушу забути те, що бачила там в цирку, то мушу я піти від тебе пріч. Март і ан Для чого ж, донечко? Авр елія Тоді забуду лілею білу, як сама розквітну трояндою, нехай і не святою, зате розкішною! Щоб я забула арену золоту,— хай злототкані простеляться під ноги килими. Нехай заглушить гучний грім музики луну святу еолової арфи. Я з думки викину кривавий пурпур, як обів'ють мене шовки червоні, як цвіт юнацтва буде, мов безумний, мені волати: «Ми твої раби!» М а рт іан (з жахом дивиться на неї) Авреліє! Де ти взяла сі мрії? А в р ел ія Від матері. М а р т і а н Вона тебе навчила?.. А в р е л і я Вона мені се в кров передала, бо я її дитина. М а р т і а н Не моя? А в р е л і я Ти сам мене позбавив свого спадку. Уста замкнувши, ти замкнув і серце, і я не хочу більше прислухатись, що там в ньому, як у темниці, стогне, нехай умре і стогін... Відпусти мене до матері. М а ртіан Чи ти гадаєш, що там вітчим тебе нарядить зараз у злото й пурпур? А в р е л і я Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись. М а р т і а н Ти не знасш, відки? А в р е л ія Я не питала. Все одно для мене. М а р т і а н Вона від мене хоче відсудити маєтку половину. А в р ел і я (прикро здивована) Справді так? М а р т і а н Вона й тебе, либонь, для того кличе, щоб мати більше права до маєтку. Авр елія Сього не говори! Не буду й слухать!.. Що мати хоче відсудить маєток, се негаразд... А втім... як добро зважить... се, може, й дійсно матері належить. М ар т і а н (різко) Ти дійсно добре зважила! А в р е л ія Що ж, батьку, все ж мати віддала тобі самому життя молодшу, кращу половину. М а рт іан Стидайся! По-якому ти говориш! То се ти думаєш, що так і слід життя своє частками продавати за гроші то одному, то другому? Іди! Ти справді не моя дитинаї Авр ел ія (і собі розпалившись) Так! Не твоя! Не хочу буть твоєю! Твоєю бути — се віддати значить і молодість, і душу, і красу, замкнутися і зникнути од світу, а що за теє мати? Рабську долю, нудне, безглузде, сіре животіння! М а ртіан Але за гроші можна б ще терпіти? Чи так, по-твоєму? А в р ел і я Я вже сказала все, як по-моєму, і більш нічого не маю говорити. (Повертається йти, але спиняється на ході). Мати завтра збирається в Єгипет, бо вітчим від цезаря туди легатом їде. Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме, і там я буду жити, як царівна єгипетська! М а р т і ан Дочкою Клеопатри? А в р е л і я мовчки метнула на батька погляд, повний ненависті, і швидко подалась по сходах нагору. М а р т іан (кинувся було за нею, але спинився) Ні... що я їй скажу?.. (Знесилений сідав на камінну лавку). Як се негідно, як низько вийшло! Нащо я се мовив?.. З кімнати, що в глибині перистиля, виходить В а л е н т, молодий хлопець, подібний до Мартіана не тільки вро- дою, але й рухами, хоча не мав стільки стриманості і влади над собою, як батько. В ал ент День добрий, батеньку. Ма ртіан Ой сину-сину, якби ти знав, яке у мене торе! В а л ент Я чув з кімнати вашу всю розмову. Мар т і ан І що ж? В а л е н т Сестра де в чому слушність має. М а р т і а н Так?.. В ал єн т (лагідно, але рішуче) Звісно, по-жіночому вона невтримливо з тобою говорила, та й їй далась нелегко та розмова. Аврелію я розумію. Сам я себе тут наче зайвим почуваю. Та й справді, батьку, нащо ми тобі? Марті ан Ти не питав би так, якби мав діти. В а л ент Я знаю, ти нас любиш. Ми тебе, повір, теж любимо. М а р ті ан Твоя сестра того не доказала. В а л єн т Що робити? Обоє ми не винні, що не маєш собі ти з нас ні помочі, ні втіхи. Ми в тебе в домі тільки бути смієм, а жити нам не можна, щоб не стати для тебе каменями спотикання на трудному шляху. То чи не краще, якби зовсім нас тута не було? Коли ти любиш нас, тобі самому повинно бути тяжко, що для тебе ми так марнуєм молоде життя. Ма ртіан Чому ти, сину, кажеш «ми»? Хай справді не вмів я виховать сестри твоєї, але ж тебе я виховав інакше: ти був у школі, мавш товариство, я від людей тебе не заховав. В алент То, батеньку, ще гірше. Се не знав Аврелія, як часом тяжко в людях, а то б не нарікала на «пустиню»... У школі — то ж були щоденні муки, тортури справжні! Школярі у нас всі на «римлян» і «християн» ділились, зчиняли раз у раз сперечки, звади, два табори були непримиренні, як на війні. Мене ж і ті, і другі «межйвір;;ом» дражнили, та й тепера молодики так само називають за те, що я — з твого наказу, батьку,— здаюсь байдужим до змагань за віру. Між ідолян і християн одмінком холодним та оспалим я блукаю... Ніхто не знає, що в мені кипить! М а рт і ан Господь, мій синку, знає все таємне. Він дасть тобі заплату. В а л е н т За що, батьку? Чим прислужився я до слави бога? Чим сам собі я славу заслужив? М а р т і ан Де ти навчився славолюбства? В а л ент В тебе. У мене дух займався, як я слухав про вхід господній у Єрусалим, коли юрба народу незчисленна «Осанна сину божому!» кричала, і віття ліс над нею колихався. Се ж був тріумф! М а рт і а н Та не найбільший, сину. Мовчазно терплячи наругу й муки, син божий звеличав вінець терновий над всі вінці земні... То був тріумф. В а л єн т І той ще не найбільший. Там, на небі, сів божий син праворуч край отця, а в судний день, при сурмах ангелиних, появить славу другого пришестя. М а ртіан (побожна) Так, сподіваємось. Але ж, Валенте, належить слава богові — не людям. В а л єн т Павло-апостол, батьку, був людина, проте ж він славен був по всіх світах. Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним. Народи всіх мов перейняли його імення. Церкви — то світачі його. Ох, батьку, я за таке життя стерпів би все! М артіан Не всім те дано. В ален т Знаю я, що слава святая не судилася мені, бо сина-проповідника не сміє у себе мати Мартіан Емілій. М а р т іан Син адвоката може прилучитись до діла батька. Звісно, се завдання не так величне... В ал єн т Я твого завдання не зневажаю, та мене не ваблять закони й коментарії на їх. Та й справи християнські не щодня ж бо трапляються. М а р т і а н За се хвалімо бога! В ал ент Та й... я з тобою буду щирий, батьку... такої слави, як твоя, для мене було б не досить. Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити! Не зійшов ти ще й на трибуну, а вже там стояла клепсидра, той холодний часомір, що краплею по краплі невблаганно відмірює тобі той час короткий, що вділено для оборони правди. М а р т і ан Так що ж, Валенте? Світачам небесним, і тим порядок дано й певний час, коли і скільки їм світить на землю. Я до порядку звик. Хіба промова моя була невдала? В ал єн т Ні. Здається, промова та була з найкращих саме. І що ж? Кому ж ти розсипав ті перли ясного розуму? Якісь діди, засушені в пергаментах, шукали параграфів по кодексах в той час, як ти вдавався до душі та серця! М а р т і а н Та судді й мусять пильнувать законів. Я більше удавався з тим до люду, а люд, здається, не байдужий був. Вал ен т Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів'ї свого хисту, а як спускався до низин утертих. Я червонів при тих аплодисментах. М а р т і а н Хіба вже завжди так? В а л єн т Та хоч би й ні, то все ж я, батьку, вражений за тебе. Останній проповідник з передмістя яскравішу, живішу славу має, ніж ти, найперший в місті адвокаті Я б не стерпів такого! М а ртіан Слухай, сину, чи слава ж б найбільша нагорода? Чи ж найпочесніше у світі — лавр? Шанобний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма — чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? В а л ен т Може бути. Та що кому належить. Он сестра волить як не лілею, то троянду, а я волію лавр. Такий я вдався. Я пробував усі мені приступні шляхи до слави. Вірші, проза, драма, наука — все те зрадило. Не маю я до письменства хисту. Чин живий або живеє слово — се талан мій, я син оратора таки недарма! Та досі скрізь цвілим і сірим муром ставала на дорозі обережність. Я не проламувався через мур, шануючи твоє завдання, батьку, але тепер знайшов я кружну стежку, що вже тобі шляху не переріже... М а р ті ан Яку ж то саме? В ал е н т Я вступлю до війська. М артіан Ісусе Христе!.. В алент Що ж ти так жахнувся? Чи мало християн у війську служить? М а р т і а н Але ж вони там служать по неволі, а ти по волі мав би лити кров, носити цезарські орли, приймати з нечистих рук вінці! В а л єн т Бо чисті руки вінців не мають для таких, як я. Я людських душ не смію боронити від князя тьми, то буду проганяти хоч темні орди варварів північних. Піду туди, де бій кипить найдужче, а там уже ніхто не запитає мене про віру. Там — аби одвага та добрий меч, а се у мене буде. Сьогодні запишуся в легіон. М артіан Сьогодні?.. В ал єн т Що ж уводитись? Навіщо? Когорта має вирушити завтра. У мене все готове. М артіан Сину! Сину! Констанцій (увіходить) Пробач, патроне, що тебе турбую, Брат Ізоген прийшов у пильній справі. М а рт і ан Проси в таблін. Констанцій виходить. Я ще, Валенте, потім поговорю з тобою. Будь же дома. В ал ент Якусь годину можу ще побути. (Іде через перистиль у свою кімнату). Мартіан іде в таблін і стрічав там І з о г е н а, старо- го, поважного, спокійно-суворого чоловіка. Ізоген Мир, брате мій. Мартіан Мир і тобі. (Показує Ізогенові на крісло, той сідав. Мартіан — проти нього на дзиглику). Ізоген (придивляючись до Мартіана) Чого се ти наче горем битий? М а р т і ан Ох, мій брате, у мене діти гинуть! І зог ен Що ж їм сталось? Я ж бачив їх здоровими недавно. М а р т і а н Вони не тілом хворі, тільки духом. Я трачу їх обох. Моя дочка іде до матері, а син до війська. Обом погибель певна. І з о г єн Що ти кажеш? Та нащо ж ти пускаєш їх на згубу? Ти ж батько їм — ужий своєї влади! М а р т і а н Не смію, брате. Говорив я а ними не як маючий владу, а як той, що в глибині душі провину чує. І з о г єн Яку ж провину? М а р т і а н Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував, я положив їх на вогонь повільний — тепер вони конають. (Замовкає в тяжкому смутку). Ізогон Мартіане, ще не зовсім тебе я зрозумів, а то б я, може, дав якусь пораду. Марті ан (з раптовим поривом надії схопив Ізогена за руку) Дай, брате, дай пораду! Поможи мені моїх дітей порятувати! З любові до Христа рятуй нас, брате! Ізогон Аби я відав як, невже не хтів би? М ар ті ан Проси єпископа, щоб він дозволив моїх дітей до церкви привести. Я сам проситиму, а ти піддерж. І з ог єн Тепер не час. М а р т і а н Ой брате! Я не можу хвилини тратити! І зоген І ми не можем. Єпископа закинуто в темницю. М а р т і ан Коли?! І з о г єн Сьогодні. Завтра буде суд. М а р т і а н Та як же так зненацька? І з о г е н Ти ж бо знаєш, що знов уже такі часи насталії, коли для християн закон — не батько, а злий вітчим. Я саме ж і прийшов тебе просити, щоб на завтра конче приготував ти оборону. М артіан Трудно. Короткий час. Я ще й не знаю справи. І з о г єн Я тут приніс тобі усе належне до сього діла. Роздивись і зваж, чи можна що зробити. (Подав Мартіанові сувій пергаментів. Той уважно роздивляе їх). Тим часом А в р е л і я збігав швидко та обережно вділ і подається до брами. На середині перистиля спиняєть- ся і подається до табліну, але, уперто труснувши голо- вою, завертається знов до брами. По дорозі зривав листок агави, колеться, але, стлумивши стогін болю, ховає листок під своє покривало і, не оглядаючись, вибігав крізь хвіртку за браму. Марті ан (розглянувши пергаменти) Дуже трудно, але можливо, з помочею бога. (Зважливо). Так, брате, докладу всії снаги, всю ніч до ранку буду працювати і все зроблю, що тільки в людській силі. Але тепер вділи мені годину. Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри — я їх учив, нк наш канон велить — і сього ж вечора, коли достойні, введи їх у громаду. Ізог ен Ні, не можу. Якраз тепер повинен ти стояти при всій повазі в очах ідолнн. М ар тіан Та сам же я до церкви не вступаю! І з о г е н Ти думаєш, ніхто не буде знати, чиїх дітей я в церкву приведу? Тож сяя звістка, наче блискавиця, все місто облетить! Як тільки вийдеш ти на трибуну,— громом загуркоче в юрбі: «У нього діти — християни!» Тоді вже й слова не дадуть промовить. А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає. До інших тут у місті ми не можем удатися — вони не християни — та й хист їх не дорівнює твоєму, а посилати в Рим — короткий час. Крім того, ти ж і в Римі силу маєш, є в тебе друзі при дворі й в сенаті. Хто здатен помогти нам, окрім тебе? М а р т іан Але ж подумай, брате: я ж — людина, я ж батько! Як же можу я покинуть своїх дітей у тьмі надвірній гинуть? Ізог ен Так ти ж їх просвітив Христовим словом! М арт іан Зерно зродило плід занадто буйний, упавши на добірну цілину,— як не зібрать його, то він поляже і зогниє. Прийнявши слово, діти запрагли діла. Сам ти знаєш, брате, що як нема погожої води вгасити спрагу, то людина мусить хоч з брудної калюжі та напитись або умерти. Діти в мене, брате, не літеплої вдачі, їх господь не викинув би з уст. Моя дочка святою мрією горіти здатна — з таких бувають мучениці, брате. Мій син одважної, твердої вдачі — незгірший був би з нього проповідник. Ізог ен Се може бути. Тільки ж наша церква тепер не тим держиться, чим давніше. Під час породу, звісно, ллється кров і рветься крик, але той час минувся. Тепера церква мусить кров щадити, і в молоко її перетворяти, і рівним голосом, як мудра ненька, розважно говорити. Наш єпископ не раз наказує дівчатам нашим не рватися до мученських вінців, а тихим послухом служити богу. Та й проповідників у нас не брак. Тебе не можуть замінити діти. Ти в нас тепер, немов наріжний камінь, ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують. Чим же тіла і душі наші будуть жити? Наш ворог тямить, чим держиться церква,— і вже не важить на овець, лиш цілить у пастирів, щоб розточить отару; з лиця землі він не змітає вірних, а землю виривав їм з-під ніг. Ти знаєш — проти сього не поможе ні проливання крові на арені, ні проповіді грім. Мовчання. Хто знає, може, ще й шкода від твоїх дітей була б... М а р т і ан (вражений) Чому? Ізоген Тепера з молодими трудно. Мов коні-неуки, рвуть поводи і не хотять ніяк ходити в шорах. Була в нас вчора буря на зібранні, єпископ вилучив Ардента з церкви. М а р т і а н Ардента?! Чи ж то може бути? За що? І з о г єн Все за непослух. Ти, запевне, чув, що там, на конфіскованій містині, де наша церковця мала стояла, уряджено для цезарського культу олтар і статую? М а р т і а н Так, я се знаю. Ізогон Ардент наважив статую розбити, М а р т і а н Ой господи! За се — страшенна кара! І з оген Він кари не боїться. Нам же страшно, що він напасть на християн спровадить. Весь клір просив, щоб не робив того. Та знаєш же його запеклу вдачу. М а ртіан Такий його покійний батько був — Орканом ми його прозвали в школі,— але палкий мій друг своєму сину і щире серце в спадок полишив. Аж не зміщається мені у думці, щоб церква одцуралася Ардента... І з ог ен Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить. Та мало сподіваючись на теє, я поки що вже виготовив листи, де звістку подаю про вилучення, щоб розіслать по всіх церквах, урядах, громадських і державних установах в той самий день, як він сповнить свій замір. До тебе ж я з проханням удаюся від себе і від кліру: не приймайся ні в якім разі боронить Ардента, якби його поставлено на суд. Ще краще — ти зовсім не признавайся до нього перед людьми. Мов не знаєш. Мартіан Але ж Ардентів батько був мій друг і поручив йото моїй опіці, як умирав. Ізог ен Формально ти не був опікуном. В твій дім Ардент не вхожий. Ти легко можеш осторонь стояти, як тільки схочеш. Ти повинен, брате, послухать нас, коли ти раб Христовий і церкви-матері слухняний син. Мовчання. М а р т і а н (в тяжкому роздумі) Чи ж не над людську силу сії жертви? Зректися друга... допустить свідомо своїх дітей загинути з душею... Чи хто з людей коли чинив таке? І з о г е н Коли той друг тобі оселю спалить, невже й тоді він все ще буде другом? Хіба під час облоги не буває, що й батько дітям брами не відчинить і їх не пустить в поле до криниці, щоб ворога до міста не впустити, хоч би від спраги діти погибали? М ар т і ан Ох, брате мій! Тут душі, душі гинуть! Ізоген Ти богові їх душі доручи,— він може врятувать в рові левинім і в огняній печі. Мартіан мовчки тяжко зітхає і схиляє голову. Ізоген (після мовчання) То як же, брате? Єпископа ти будеш боронити? Мартіан (упалим голосом, наче байдуже) Авжеж, про се не може буть питання. І з о г е н (устав) То я не буду відбирати часу. Зостанься з миром, брате. М а р т і ан В мирі йди. (Коли Ізоген вийшов, Мартіан, одхиливши завісу, озивається). Валенте! В а л е н т увіходить в таблін і став перед батьком. Той мовчки дивиться в землю, не зводячи на сина очей. Мовчання. В ален т Що ти мав казати, батьку? Мартіан Я мав надію, що знайду пораду... В а л е н т Яку? Мартіан Просив я брата Ізогена ввести вас у громаду. В ален т (радісно) Ти просив? О! батеньку! (Цілує батькові руку). Мартіан Не тішся, мій Валенте,— брат Ізоген не хоче. В а л е н т Ми самі до церкви підем, аби ти дозволив. М а р т і а н Не прийме церква. В а л єн т Ізоген хіба в'язати й розрішати має владу? М а р т і а н Він добре знає, що бажано кліру. В ал ент (спалахнувши) Коли бажає клір гасити душі, то ми посвідчим се при всій громаді! Нехай громада судить межи нами! Я їм скажу промову. Ти побачиш — я імені твого не осоромлю! М а р т і ан Ні, сину, не чини руїни в церкві, інакше — я даремно жив на світі. В а л е н т Се ж, батьку, рабство духу! М артіан Ні, Валенте, не з послуху сліпого я прошу тебе скоритися братерській волі. Брат Ізоген довів так безперечно потребу жертви, що і сам я мусив схилити голову. В алент Чи він злякав тебе новим гонінням? М ар т іан Сину, вір, я ні свого життя не ощаджав би, ні вас, того життя найкращих квітів, якби я знав, що то послужить вірі. Але шляхи господні таємничі, хто може їх збагнути? Може, треба і господу рабів глухонімих... В а л е н т (сумно) Тим маю я потішитись. М артіан Мій сину, потішся тим, що ти ще молодий,— коли господь мене до себе візьме, ти будеш вільний... В а л єн т Може, є сини, що їх ся думка тішить,— я не з тих. Мовчання. Я, батьку, вже з тобою попрощаюсь. Благослови мене. (Склоняється перед батьком). М а рт і ан (насилу владаючи собою) Поклич сестру. Я хочу і її благословити. Вал єн т (тихо) Вона пішла. Мартіан Пішла?! Не попрощавшись! (Закривав тогою обличчя}. В ал єн т (ще тихше) Ти плачеш, батьку? Мартіан (одкривається) Я хотів би плакать, але не вмію. В а л ент (падає на коліна перед батьком) Батеньку, прости! Я бачу, ми тобі розбили серце! Мартіан (підводить його) Я більше винен. Я розбив вам душу. Нехай нас бог помилує усіх! Мовчазне прощання. В а л е н т виходить через пери- стиль за браму, втираючи сльози. Мартіан, одхиливши завісу в табліні, проводить його поглядом. II Те саме місце і той самий день, тільки трохи пізніше. Мартіан працює в табліні сам. Часом погляд його блукає в просторі і затуманюється тяжкою думкою, але він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами. За брамою чутно го- мін голосів, спочатку тихий, дедалі гучніший. Потім проривається тоненький, тремтячий, але гострий від тривоги дівочий голосок: «Ой мамо! Я боюся! Що ж се буде? Куди се ми заїхали?» Другий, спокійніший і глу- хіший жіночий голос відзивається: «Стривай». Слідом за сим за брамою чутно стукіт, що зараз же, мов не своєю силою, обривається. Мартіан, почувши голоси, насторожився, виглянув з табліну, пішов до брами повз міма, нахиленого над клепсидрою, і відсунув у брамі кватирку. М а р т і а н (глянувши в кватирку на вулицю) Альбіно! Сестро! (Одчиняє миттю хвіртку і вибігав за ворота) Чутно гомін радісного вітання. За хвилину воротар- германепь відчиняв браму і киває на міма, потім удвох з ним уносить в перистипь легеньку лектику (ноші з наметом і з запонами, на чотирьох ніжках, як ліжко). В лектипі сидить, одхилившись па подушкп, Л ю ц і л л а, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток. За лектикою йде поруч з Мартіаном А л ь б і н а, ще не стара, але дуже бліда, з сивуватим волоссям і сумними, втомленими очима. По знаку Мартіана слуги становлять лектику недалеко від ставка, вносять речі новоприбулих у кімнати, в глибину оселі; мім там у кімнатах зостається, а воротар вертається за браму і зачиняє її за собою. А л ьб ін а Що се, Мартіане, який чудний у тебе воротар? Не то — не відчиняє, навіть стукать у браму не дає. Л ю цілл а Та ще й кричить по-варварськи, аж я перелякалась! М а р т і а н Германепь він, по-нашому не вміє. А не пускав тому, що я гостей ніколи не пускаю в час роботи і не люблю, щоб стукались, клієнти ж крізь сіни входять. Мартіан з Альбіною сідають на лавці недалеко від лектики, але не поруч із нею. Л ю ці л л а Дядечку, а де Аврелія? М а р т і а н (нахилився, наче щось підняти) Немає дома. Л ю ц і л л а Шкода! Я так хотіла бачити сестричку! А л ьбін а Та ще побачиш, певне ж, ненадовго вона пішла. (До Мартіана). Таж правда? М а р т і а н Я не знаю. А л ьбін а А ми, сюди йдучи, там, під горою, молодика зустріли, так подібний до тебе! Може, то був твій Валент? М а рті ан Запевне. А л ь б і н а От, якби напевне знала, то я б його затримала, а так не зважилась. Л ю ці л л а (до Мартіана) А братик хутко прийде? М а р т і а н Не думаю. Ал ьбін а (глянувши на брата, нишком до нього) Ти мовби щось... Марті ап (теж нишком) Нічого. Нехай я потім... Л ю цілл а Дядечку, скажи, сьогодні день щасливий? М а ртіан Тим щасливий, що ви приїхали. Лю цілл а Ні, ти не знаєш... Я все боюсь, коли б не був феральний. А л ь б і н а Та ні-бо, доню, я ж тобі казала. Лю цілл а Ми, дядечку, три кораблі впустили в Александрії — все в феральні дні вони відходили А л ьб ін а Ну і впустили погожі дні, на морі нас хитало. Л юцілла Дарма! Зате доїхали живі, а то ще хто зна, як було б! М а р т і а н (нишком) Альбіно, чи то вона у тебе ідолянка? Ал ьб ін а (теж тихо) Крий боже, то вона через недугу така слабенька духом. Л ю цілла Мамо! Дядечку Що ви шепочетесь? Кажіть по правді — феральний день? Альбін а Та де ж там! Л ю ц ілл а Календар! Ой, дайте календар!.. (Болісна кривиться і хапається за серце). Альбін а (в тривозі кидається до неї) Дай, Мартіане, прошу тебе. Ось зараз, зараз, доню! Мартіан іде в таблін і виносить звідти календар — мар- муровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці. Лю цілла (переглянувши одну шпальту) Так, правда, день Венерн... Слава богу! (Заспокоєна, одхилявться на подушки, але зараз же знов тривожиться і починає щось шукати). Де, мамо, булла? Альбін а (виймав з мішечка, що коло пояса, невеличкий ме- дальйон на стрічечці) Ось. (Хоче знов сховати). Л ю ц і л л а Ні, дай сюди, ти ще загубиш. (Бере буллу і чіпляє собі на шию). М а р т і ан Що ж таке в тій буллі? Л ю ц і л л а Так, камінець — «гадюче око» зветься — жрець Ескулапа дав у Сіракузах, там мама в храм ходила. М ар ті ан (до Альбіни) Правда, сестро? Ал ьбін а (непомітно для Люцілли зробила знак Мартіанові, що ні). Та мусила вже... Що ж ти з нею зробиш? Л ю ц і лл а А в храм Лібітіни ми вдвох підем, як відпочину. Мама от не хоче, а там на кораблі казала жінка, що просто як рукою здійме слабість. М а р т і а н Ти в мене й так поправишся, Люцілло. А л ь б і н а Отеє ж я й привезла її до тебе на поправку. Єгипетська весна їй завжди шкодить: той гарячий вітер — то чисте пекло. Л ю ц і л л а Тут як у раю — так легко дихати... (Глибоко дише, втішно усміхаючись). Альбін а (теж усміхається) От бачиш, доню,— казала ж я, що добре в дядька буде! Мім приходить, бачить, що сонячний дзиґар вже весь покритий тінню, і здіймає клевця, щоб ударити в дош- ку, але Мартіан робить йому знак, що не треба, і по- казує рукою на браму. Мім, покинувши клевця, відчи- няв хвіртку, торкав воротаря і показув йому на бічний прохід у дворі; той увіходить у двір, зачиняє хвіртку, засував важким засувом браму і йде собі праворуч через двір у бічний прохід. Мім вертається і наливав кухликом воду в клепсидру. Лю пілл а (тривожно мацає в себе на грудях і шукає навколо. З одчаем) Ой мамо, лихо! Я згубила рибку! ' А л ь б ін а Як, донечко? Вона ж була на шиї. Л ю ц ілл а Шнурочок, певне, перервався... (Ламле руки і здіймав їх угору). Боже! Прости мене! Прости!.. Ой мамо, мамо! Навіщо я тебе в той храм послала! Господь прогнівався за Ескулапа і рибку одібрав, бо він не хоче, щоб я, нечиста, знак Христовий мала. •Рибка—відома первохристиянська емблема; вона по- встала з сього; грецьке слово риба складається з по- чаткових літер грецьких слів, що означають — «Ісус Хрис- тос, син божий, спаситель». Ох, мамочко, тепер же я умру!.. Ой, нащо ж ти пішла до Ескулапа!.. Альбіна безпомічно дивиться на Мартіана. Мартіан (нишком до Альбіни) Скажи, що не ходила. Альбіна (так само, хитаючи головою) Гірше буде. Люцілла (раптом завважає у міма в руках свою рибку. Ра- дісно) Дай, дай сюди! Ти де її знайшов? Мім не рушиться спокійно роздивляючи майстерно зроблену рибку. Дай. То моя! (До Мартіана роздражнено). Чому се він не слуха? Він варвар теж? Мартіан Ні, він глухонімий. (Бере од міма рибку і подає Люціллі, вона втішно притискає рибку до серця і цілує її). Люцілла (глянувши на міма) То він страшний! Мартіан Ні, чим же він страшний? Він добрий і покірливий, він буде тебе носити на руках, як схочеш. (На мигах питає міма, чи буде він носити Люціллу на руках. Мім потакує головою і всміхається при- вітно Люціллі. Вона теж усміхається). Л ю ц і л л а (до Мартіана) Звели йому, щоб відчинив ворота. Здається, з сього боку видко море,— я подивлюсь. М а р т і а н Там вулиця, дитинко; там ходять люди, будуть заглядати. Л ю ц і л л а (злякано) А ти боїшся? Певне, тута люди камінням кидають у християн? (До матері). Щоб ти мені ніколи не ходила на вулицю! І в церкву не пущу. І щоб ніякі люди не ховались у нас в кімнаті! Чуєш? Я не хочу! А то заслабну гірше та й умру. А л ь б і н а Нехай господь боронить! Не тривожся. Куди ж я тут піду? Кого сховаю? Я ж незнайома тут ні з ким. Л ю ц і л л а У церкві пізнаєшся одразу з усіма. (До Мартіана нервово, дедалі все більше бентежа- чись). Ти, дядечку, не знаєш... то давно ще, як я була маленька... все мій татко ходив до церкви та й ходив... І люди у нас ховалися... А раз... вночі... прийшла сторожа, тих людей забрала... І татка з ними... І в темницю татка замкнули... мучили... пекли залізом... а потім... до стовпа його прибили і... і... (Задихається, хапається за груди, стогне). Альбін а (кидається до неї) Люціллочко! Л юпілла Води! Води! Мім по знаку М.артіана подає їй води. Л ю ці л л а (напившись і полежавши тихо, до матері) То ти не підеш? Ал ьбін а Не піду, дитинко, нікуди не піду, з тобою буду. Л ю ціл л а А люди? Може, дядько їх ховає? М а рт і ан Ні, в мене не ховається ніхто. І ти не бійся, нас ніхто не займе. Мене тут поважають. Люпілла (зітхає з полегкістю) О, се добре! (Закривав очі). Якби хоч рік пожити так спокійно,— я б видужала, мамо. М а р т і ан Дай-то, боже! Не рік живи, а хоч і до заміжжя. Л ю ц і лл а Який ти добрий, дядечку... Щаслива Аврелія! У неї татко є... (В голосі її бринять сльози). Альбін а (до Мартіана) Дозволиш занести її в кімнату? Вже вечоріє. М а р т і а н Певна річ. Там досі прибрали вже й вечерю зготували. Ви будете вечеряти в кімнаті чи у триклінії? Альбін а Вже ж там, де ти. М а р т і а н Я не печеряю. А ще до того роботу наглу маю. Ось я зараз скажу, щоб занесли Люціллу. Лю цілла Ні! Сама піду. А л ьб і н а Тобі ж се трудно, доню. Л ю ці лл а Сама піду! Бо се поганий знак, щоб на руках несли в нову домівку. А л ьб і н а Се хто ж тобі сказав? Л ю ці лл а Сама я знаю, бо так уносять тільки в шлюбну хату або в гробницю. А л ьб і н а Бог з тобою, люба! М а р т і а н Як ти вже віриш в тії забобони, то думай, що якраз ти вийдеш заміж, гостюючи у мене. Л юцілла Ні, не те. Бо в християн не вносять в шлюбну хату, то тільки в ідолян,— я ж християнка. М а р т і а н То не повинна вірить в забобони. Л ю цілла (уперто) Я все-таки сама піду. (Вилазить з лектики, Альбіна їй помагає. Вилізши і зробивши кілька кроків, Люцілла спиняється і скрикує). Ой боже! Альбіна Що? Що тобі? Люцілла А нащо ж я далася внести в браму? (Стогне і хлипає). А л ь б і н а То ж нічого, доню, то ж тільки в перистиль, у двір, не в хату. Лю ці лла (спокійніше, але неймовірно) Ти справді так гадаєш? Альбін а Вже ж, єдина! І не гадаю, а напевне знаю: в Єгипті зветься домом все обійстя, а тута перистиль — то ще не дім. (Виводить дочку, стиха розважаючи, бічним прохо- дом у дальші кімнати). Мартіан, провівши Альбіну і Люціллу, зараз вертаєть- ся і дає мімові на мигах розпорядок, щоб подав гостям вечерю, а сам іде в таблін працювати, але, завважив- ши, що там уже не видко, а в лампі нема олії, ви- ходить знов у перистиль. Поки мім вештається почерез перистиль, носячи вечерю гостям з кухні в дальші кімнати, Мартіан в ті хвилини, коли зостається сам, заходить в кімнати своїх дітей; з Авреліїної кімнати виносить стрічку і квітку лілеї, з Валентової якісь таблички, несе їх, прикриваючи тогою, і ховає в табліні в скриньку. Альбін а (підходить до завіси в табліні. В руках у неї ми- сочка з якоюсь стравою, і чарка з вином) Я заважаю, Мартіане? Вибач, я на хвилинку. Чи нема у тебе з алое ліків? Мартіан Та, здається, єсть. Нехай запалять світло — пошукаю. Виходить і, перейнявши міма, показує йому, щоб за- світив світло. Той приносить олію, наливав в лампу Мартіанову і в ліхтарню коло клепсидри, потім при- носить запалену скіпку і засвічує світло в табліні і в перистилі. Мартіап з Альбіною тим часом роз- мовляють. М а рт і ан (угледівши в Альбіни страву й вино) Се що? Ти принесла мені вечерю? Ал ьбін а (ніяково, поставивши принесене на лавку) Та... се Люцілла конче напосілась, щоб я твоїм пенатам віднесла. М а р т і а н Я ж не держу ні олтаря, ні статуй. А л ьб ін а Я їй казала те — не хоче слухать. «Ти,— каже,— тільки в атріум постав,— вони вже знайдуть». М а рті ан Як то сумно, сестро! Твоя і Фестова дочка шанує не бога справжнього, а ті привиддя! Альбін а Вона шанує бога і боїться, але у неї страх, ні, просто жах перед усім, що їй здається грізним чи таємним... Се — лихо, Мартіане, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство! Але що ж я вдію? Ти ж бачив сам... Є матері, що можуть самі своїх дітей на смерть віддати за віру, але я... Ти, Мартіане, либонь, мене осудиш? М а р т і а н Ні, Альбіно, я не суджу нікого. А л ь б і н а їм вже легше, тим матерям,— їх діти раз конають, раз терплять муку, а моя — щоденно... М а р т і ан І відколи ж се так? А л ь б і н а Від смерті Феста. Сім літ уже караємось отак. Вона-то й народилась дуже квола, бо я тоді таке життя тривожне провадила... Мені здається часом, що я таки проти Люпілли винна,— я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Ой, я її струїла ще в утробі своєю кров'ю, що горіла палом надземних поривань!.. Але вже потім, як батько їй умер, сконавши в муках, мені здалося — господи, прости! — що вже моя родина заплатила кривавий довг. Я більше не могла те сиротятко мучити... Ой брате! Не думай тільки, що душа моя на тому заспокоїлась, ой, де ж там! Моя душа в довічную неволю попалася, але, на жаль, не вмерла... М а р т і ан Чому «в довічну»? Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю. А л ь б і н а Як умру? М а р т і ан Та ні, ще тут, на сьому світі. А л ь б і н а Брате, як можеш ти мене сим потішати? Я маю прагнути дитині смерті?! М а р т і ан Не смерті, лиш одужання. Люцілла одужає, за когось піде заміж, а ти сама тоді знов будеш вільна. Альбіна тяжко зітхав, безнадійно махнувши рукою. Альбін а Дай боже, Мартіане, щоб ніколи ти не зазнав такого лиха з дітьми!.. М а р т і ан (глухо) Я, може, гірше знаю. Альбіна Що ти кажеш?! М а р т і а н Ти для дитини занедбала віру, я ж — навпаки. Альбіна Ти видалив дітей за ідолянство з дому? Мартіан Християни у мене діти, але тяжко їм в такому домі, де не тяжко жити хіба глухонімому. А л ьб ін а Не збагну я... М а р т і а н Ти можеш обіцяти з легким серцем своїй дочці до церкви не ходити, поки ви тут гостюєте, бо й сам я до церкви не ходжу. А л ь б ін а Ти відречений?! М а р т і ан Ні, гірше — потайний. І так я мушу. Така громадська воля. Сих кайданів душа моя не скине, поки в тілі. Мовчання. Альбіна стискав братові руку. Голос Люцілли (здалека) Ну, мамо! Де ти? Альбіна (відзивається) Зараз, зараз, доню! (Заспішившись). Дай ліки, Мартіане, я піду. Мартіан виносить з табліну слоїчок. Альбіна бере і йде до дочки. Мартіан віддав мімові страву й вино, що принесла Адьбіна, і дає знак винести геть. Мім виходить. Повна тиша. В перистилі світло з ліхтарні вже бореть- ся а темрявою, що напливав а кутків. В табліні Мартіан сидить, похилившись над працею. Раптом чутно наглий тривожний стукіт у браму. Мартіан зривавться і бі- жить до брами. М а р т і а н (ще на ході) Хто там? Голос за брамою Се я — Ардент... сховай мене! Мартіан одсуває кватирку в хвіртці. Крізь кватирку, при мінливій смузі світла з ліхтарні, видко бліде, спо- творене, скривавлене обличчя Ардента. Мартіан Що сталося? Ардент Я статую розбив. Мартіан сплескує руками. Вони побачили... женуться... пробі, сховай мене! Мартіан Не можу я. Не смію. Тут лікар близько, забіжи до нього,— йому се безпечніше, та й тобі. Ардент Я не дійду... Я весь зіходжу кров'ю... побитий... скаменований... На бога! Рятуй мене! Згадай Христові рани! Мартіан Не смію, сину. Ардент Так, я син тобі! Мій батько доручив мене... (Спиняється, прислухається, здалека чутно рев юрби і тупотіння її ніг). Ой, швидше пусти мене! Констанцій (вибігав з своєї кімнати, що зараз коло брами) Патроне, я сховаю Ардента в себе в хаті. М а р т і а н Ні, не можна. Твоя кімната в мене в домі. К он ст а н пій Пробі! Патроне, він сконає під порогом! Пущу його! Дивитися несила! Вони ж його уб'ють, розірвуть, стопчуть! Мартіан мовчки удержує його за руку, щоб по відсу- вав засуви, Констанцій силкується визволити руку, по- риваючись до брами. А рден т Пусти мене! Мартіан Не можу я пустити. А рд е н т Господь тебе не пустить в царство боже! Будь проклятий! Пілат!! (Зникав з кватирки. Рев юрби ближчає). Мартіан (випускав Констанція) Арденте! Сину! (Береться сам до засува, щоб відчиняти, але силь- ний стукіт скількох кулаків у браму вражає його і він спиняється). М а р т і а н (тремтячим голосом) Хто стукає? Скілька голосів Сторожа і народ! М а р т і а н (намагаючись опанувати собою) Чого вам треба? Один грубий голос Ти сховав злочинця! М ар т і ан Якого? Той самий голос Сам ти знаєш! Одчиняйі А л ьбін а (вибігає) Що тут таке? М ар тіан Йди, сестро, до Люцілли, я, може, якось одверну біду. Альбіна виходить. М а р т і ан (вже твердо) Не мушу я нікому відчиняти, крім слуг закону. Голос То пусти сторожу. М а р т і а н А хто мені запевнить, що юрба не набіжить у дім? Голос Центуріон міських вігілів. М а р т і а н Ти? Голос Так, я. (Той же голос промовляв до юрби). Гей, люди! Не йдіть за нами. Краще пошукайте, чи не побіг він вулицею далі. (Згодом до Мартіана). Тепер безпечно, відчиняй. Мартіан одчиняв. Сторожа входить у перистиль, по- переду центуріон. Мартіан (до центуріона) Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу,— у мене в хаті хворі. Сторожа розходиться по кімнатах навколо перистиля, обшукує таблін, заходить ліворуч в помешкання для рабів і з лівого проходу виводить міма й воро- таря. Інші вігіли задержують Констанція. Центуріон (показуючи на задержаних) Мартіане! Се хто такі? Мартіан Сі два — мої раби, а се — мій писар. Центуріон (до сторожі) З їх ніхто не схожий з утікачем? Дехто з сторожі Та де ж там — той побитий, весь у крові, та й постать в нього інша. Центуріон махав сторожі рукою, зловлених випуска- ють. Центуріон подається до проходу праворуч. Мар- тіан його переймає. М артіан Я вас просив би лиш в одну кімнату не входити, бо саме там недужа. Центуріон Ну, знаєм тих недужих! (До сторожі). Скрізь шукайте! Сторожа йде в прохід, одтіснивши Мартіана набік, так що він не встигає пробитись наперед. За хвилину чутно проникливий крик. Л ю ц і л л а в білій нічній туніці в широкими рукавами вибігав в перистиль, за нею стривожена А л ь б і н а. Мартіан поспішає за ними. А л ьбін а Куди ти, доненько? Л ю ц ілл а (метушиться) Де нам сховатись? (Натрапляв на лектику і влазить туди}. Ховайся, мамо! Лізь сюди, до мене! А л ьб ін а Та нащо ж? Л ю ц і лл а Забере тебе сторожа! Альбін а То не сторожа... то... (Стиха до брата). Ой Мартіане, що їй сказати! М а р т і ан То... до сина гості... легіонери... Л ю п ілл а (здавленим голосом) Ні! Неправда! Ні! Чутно брязкіт зброї, сторожа вертається в перистиль. Люцілла поспішно засувається завісами. Центуріон А тут ви скрізь шукали? Один вігіл Скрізь. Люцілла видає глухий стогін. Центуріон підбігає до лектики. Центуріон А хто тут? А л ь б ін а (хапає його за руки) Молю! Благаю! Не дивись! Центуріон Я мушу. (Розсував завіси і заглядав в лектику. Люцілла а хрипким криком підводиться і зараз же падав зомліла). Центуріон (до Альбіни, трохи збентежений) Простії, матроно, я не знав... У браму знов стукають. Голос за брамою Стороже! Знайшли його! Знайшли! Ось тут він! Тута! Центуріон (до Мартіана, ввічливо) Пробач нам, пане, за таку турботу, але ж ти знаєш, ми повинні. Мартіан мовчить. Центуріон дав знак сторожі і виходить укупі з нею за браму. Ал ь б і н а (що заходжувалась тим часом коло Люцілли, скрикує) Боже! Вона холоне! Мартіан (нахилився і собі до Люцілли, здригнувся і швид- ко одвів Альбінині руки від Люцілли) Ні, сестричко, ні... вона зомліла... (Робить знак рабам, вони виносять лектику з Лю- ціллою праворуч). А л ьб ін а (б'ється у нього в руках) Ой, пусти, пусти! Мартіан Та я ж іду, я, сестро, йду з тобою. Виходять праворуч. Раби вертаються, воротар виходить ліворуч, мім лишається в перистилі. Згодом чути тяжкі ридання Альбіни. М а р т і а н виходить і стукав в двері до К о н с т а н- пія, той виходить з кімнати. М а рт і ан Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. Констанцій Невже твоя небога вмерла?! М а р т і а н Так. Констанцій Спокій її душі... Іду, патроне. Мартіан іде до Альбіни. Мім тим часом спокійно по- правляв світло в табліні і в перистилі, поглядав на клепсидру, варівнюв коло неї розтоптаний та зритий ногами пісок. Констанцій проводить двох жі- нок через перистиль у правий прохід, щось їм по- шепки говорячи на ході; вони смутно похитують голо- вами і зітхають. Провівши жінок, Констанцій вертає- ться в свою кімнату. Мартіан (проводить А ль б іну попід руки і садовить її на лавку далі од світла). Сядь тут, сестричко. Матері не слід дивитися на ту сумну роботу. Альбіна плаче у нього на плечі. Ал ьбін а (спиняючи плач) Вона казала правду... (Знов плаче). Мартіан (тихо) Що? Адьбін а Навіщо внесли ми на руках її в сей дім! (Плаче дужче). М а рт і ан Не треба думати такого, сестро, Се божа воля. А л ьб ін а Правда, Мартіане, господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! Раба лінива! М а ртіан Господь наш милосердний. Се не кара. Се він свою дитину заспокоїв, він дав спочити їй від мук тяжких. А л ьб ін а (після моменту стишення знов вибухнула плачем) Ой доненько! А за що ж ти мене скарала так? (Раптом уриває, одхиляеться від Мартіана, бере його за руку і шепоче). Ох, як вона уміла думки читати... щонайтаємніші... Вона сказала раз: «Ти ненавидиш свою любов до мене...» (Зсунула брови і затопилася в тяжкій задумі). М а р т і ан Не воруш тих спогадів. Господь тебе покликав знов до роботи,— будь покірна. Йди. Альб ін а (не зміняючи виразу) Куди? М а р т і а н Туди, де працювала з мужем. Там будеш між братами. А льбін а (притомніше) Ти мій брат, а ти мене від себе одсилавш. Не приймуть і вони: зрадлива, скажуть. М а р ті а н Ні, сестро, каменя не кине в тебе, хто має серце. (Тихо і проймаюче смутно). Я ж не можу більше заковувать в кайдани рідні душі. Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини, не можна й другом називать нікого. Ти мусиш так заїхати далеко, щоб тінь моя тебе не доступила, і там ходи не в темряві, а в світлі. Ал ь б ін а (знов плаче) А як же я Люціллоньку покину? Хто буде доглядать її могили? М ар тіан Родину мертву я приймати смію в свою оселю, і твоя дитина в садочку в мене буде спочивати. Я досі не садив квіток — для неї зрощу їх цілий гай. А льбін а (з риданням падає йому в обійми) Спасибі, брате!.. Мім підходить до клепсидри, придивляється до неї і починає голосно калатати в дошку клевцем. А льб і н а (кинулась) Що се таке? М арті ан Се мім свій обов'язок сповняє — знак дає, що спати час. А л ьб ін а (встає) Тобі спочити треба. М артіан Ні,я буду до рана працювати. А л ьб ін а Я піду... Піду... востаннє надивлюсь на доню... Ой доненько! Яка мені гірка без тебе воля! (Виходить плачучи). М а р т і а н (підходить до дверей кімнати Констанція) Ти іще не спиш, Констанцію? Конст ан цій (виходить) Невже я міг би спати після такого? М артіа н То ходи до мене. Нам треба сюю ніч попрацювати. Кон станцій Ти можеш працювати? М а р т і а н Я повинен. Ідуть в таблін, Констанцій попереду, сідає до стола, наготовляє таблички. Констанцій Боюся, що писатиму погано,— рука тремтить. М а р т і ан Дарма. Я розберу. Я потім все одно скажу інакше, а се лиш так, для прояснення думки, Так легше думати. (Сідає в крісло). Констанцій (підводить голову і скрикує) Патроне! Пробі! Та ти ж зовсім посивів! М артіан Се не важно. Ну, я проказую. (Диктує). Констанцій пише. «Шановні судді! Я вас прошу розважити спокійно, з холодним розмислом, сю просту справу,— вона прозора буде, мов кришталь, коли її не затемнить дихання якої пристрасті. Кришталь найкраще нам роздивлятись при холоднім світлі...» Констанцій (випускає стиля з рук) Прости... не можу... М а р т іа н Дай. Я сам скінчу. (Бере до себе табличку й стиля і пише помалу, але твердою рукою).