Промінням грала, сипала квітки, 
Вона летіла хутко, мов стокрила, 
За нею вслід співучії пташки! 

Все ожило, усе загомоніло — 
Зелений шум, веселая луна! 
Співало все, сміялось і бриніло, 
А я лежала хвора й самотна. 

Я думала: «весно для всіх настала, 
Дарунки, всім несе вона, ясна, 
Для мене тільки дару не придбала, 
Мене забула радісна весна». 

Ні, не забула! У вікно до мене 
Заглянули від яблуні гілки, 
Замиготіло листячко зелене, 
Посипались білесенькі квітки. 

Прилинув вітер, і в тісній хатині 
Він про весняну волю заспівав. 
А з ним прилинули пісні пташині, 
І любий гай свій відгук з ним прислав. 

Моя душа ніколи не забуде 
Того дарунку, що весна дала; 
Весни такої не було й не буде, 
Як та була, що за вікном цвіла. 

1894