Досить невiльная думка мовчала, 
Мов пташка у клiтцi замкнута од свiта, 
Пiсня по волi давно не лiтала, 
Приборкана тугою, жалем прибита. 

Час, моя пiсне, у свiт погуляти, 
Розправити крильця, пошарпанi горем, 
Час, моя пiсне, по волi буяти, 
Послухать, як вiтер заграв понад морем. 

Плинь, мой лiсне, як хвиля хибкая, — 
Вона не питає, куди вона плине; 
Линь, моя пiсне, як чайка прудкая, — 
Вона не боїться, що в морi загине. 

Грай, моя пiсне, як вiтер сей грає! 
Шуми, як той шум, що круг човна вирує! 
Дарма що вiдгуку вiтер не має, 
А шум на хвилиночку погляд чарує!.. 

Серед чистого моря, 1890, 17 серпня