Якби мої думи німії 
Та піснею стали без слова. 
Тоді б вони більше сказали, 
Ніж вся отся довга розмова. 

Якби мої думи німії 
На струни проречисті впали, 
Зайшлись би плачем мої струни 
І сміхом дитячим заграли. 

Мов хвиля морська в ясну бурю, 
І темна, й блискуча, й раптова, 
І сонцеві рідна, й безодні, 
Була б моя пісня без слова. 

Важкі побережнії скелі 
Зрива переможнеє море; 
Невже переможная пісня 
Важкого жалю не поборе? 

Невже моя пісня не хвиля? 
Ой леле! Даремні питання… 
Німі мої думи, а руки 
Дають лиш німії стискання… 

5.02.1900