В гаю далекiм, в гущавинi пишнiй, 
Kвiти гранати палкi розцвiтають, 

Мов поцiлунки палкi на устах 
Iншим палким поцiлункам назустрiч, 
Мов поцiлунки рубiнових уст… 

Спи, моє серце! нехай там у гаю 
Квiти гранати палкi розцвiтають… 

Вiтри пiвнiчнi тремтять, затихаючи, 
Мiж запашними кущами лавровими, 

Наче зiтхання жаги, 

Наче тi лаври стрiвання таємнеє 
Любо ховають од свiта цiкавого 

Листом ласкавим густим… 

Спи, моє серце! хай вiтри пiвнiчнiї 
В лаврах лагiдник тремтять, затихаючи… 

До кипариса магнолiя пишная 
Чолом заквiтчаним нiжно схилилася, 
Як молода до свого нареченого. 
Бiлiї квiти тремтять в темних кучерях, 

Але серпанку немає на їх. 

Щире кохання не вкрите серпанками… 
Спи, моє серце! хай пишна магнолiя 
До кипариса стрункого схиляється… 

З темного моря бiлявая хвилечка 
До побережного каменя горнеться, 

Пестощi, любощi, сяiво срiбнеє 
Хвиля несе в подарунок йому; 

Течне чоло побережного каменя 
Хвилi коханiй назустрiч засяяло. 

Пестощi, любощi, сяєво срiбнеє… 

Спи, моє серце! хай хвиля бiлявая 
До побережного каменя горнеться… 

1897, Ялта