Moв зачарований, стоїть Бахчисарай. 
Шле мiсяць з неба променi злотистi, 
Блищать, мов срiбнi, 6iлi стiни в мiстi, 
Сиить цiле мiсто, мов заклятий край. 

Скрiзь мiнарети й дерева срiблисті 
Мов стережуть сей тихий сонний рай; 
У темрявi та в винограднiм листi 
Таємно плеще тихий водограй. 

Повiтря дише чарiвним спокоєм, 
Над сонним мiстом легкокрилим роєм 
Витають краснi мрiї, давнi сни. 

I верховiттям тонкії тополi 
Кивають стиха, шепотять поволi, 
Про давнi часи згадують вони…