ІІІ

«Нагаєчка, нагаєчка!» - співають на кінець,*
присвистують; притупують; ще пустяться в танець.
Чого ж се так утішилась, громадонько моя?
По кім же се гуляла так «нагаєчка твоя» ?

Се ж по тобі, громадонько, нагаєчка гуля,
тобі ж вона й взнаки далась «восьмого февраля»!
Навіщо ж їй нагадувать такі веселі дні,
щоб знову розгулялась ще по твоїй спині?

Над власною наругою жартуєш ти сама,
невже ж бо ти, громадонько, зовсім без сорома?
Ще пісня. не вродилася, щоб волі, заспівать,
а ти мов заходилася знічев’я танцювать.

*«Нагаєчка, нагаєчка!» - співають на кінець – ця пісня є відгуком на студентську демонстрацію в Петербурзі 8 лютого 1899 р., під час розгону якої пустили в хід нагаї.