САФО 

Над хвилями моря, на скелі, 
Хороша дівчина сидить, 
В лавровім вінку вона сяє, 
Співецькую ліру держить. 

До пісні своєї сумної 
На лірі вона приграє. 
І з піснею тою у серці 
Велика їй туга встає: 

В тій пісні згадала і славу 
Величну свою, красний світ, 
Лукавих людей, і кохання, 
І зраду, печаль своїх літ, 

Надії і розпач… Дівчина 
Зірвала лавровий вінець 
І в хвилях шумливого моря 
Знайшла своїй пісні кінець.