То, може, станеться і друге диво
Євангельське? Прийду, як Магдалина,
Тобі віддать останнюю послугу,
І саме в ту хвилину; як у тузі
Я буду гірко плакать, що навіки
Тебе втеряла, - раптом я побачу,
Що ти воскрес і просіяв від слави
Життя нового і нових надій.
І я впаду в нестямі на коліна,
І руки простягну до тебе, і на ймення
Тебе покличу вголос... Але ти?
Що скажеш ти тоді? Чи, може, й ти
Пошлеш мене веселу звістку дати
Твоїм забутливим і потайним друзям,
Що тричі одрікалися від тебе?
І поки я, не тямлячись, від щастя,
Носитиму по людях любу провість,
Ти, підеш панувать в нову країну слави
І на землі збудуєш рай новий
Для, себе і для тих, кого покличеш.
Чи, буде ж місце. там для Магдалини?
Однаково, аби вчинилось диво!

18.ХІ. 1909