Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, 
коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. 
Осбтупи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага, 
хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів. 

Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду. 
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць. 
Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу. 
Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць. 

Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті. 
Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму. 
А коли я, беззбройна, їм потім вийду назустріч, 
то вони позадкують, самі не знають чому.