* * * 

Мов та лілія ніжна і біла, 
Що росте на дзеркальній воді, 
Так і ти в моїм серці зацвіла, 
Пелюстки розгорнула бліді. 

Нахилила маленьку головку 
І до серця шепочеш: люблю... 
І листками м'якенького шовку 
Оповила ти душу мою. 

Я з кохання і сохну, і млію, 
Та ніколи його не згашу, 
Бо в душі я твій образ лелію, 
Мов лілею ту, в серці ношу.