***** 

Ми повертаємося всп'ять 
До шкур, ловецтва і сокири. 
Меча важкого рукоять 
Не важча від старої ліри, 

І свіжий подих льодовців, 
Що насуваються неспинно, 
Пливе, мов квітня теплий спів, 
Мов віддих першої людини. 

І що ж? Понівечить сади, 
Морозом спалить рідні вишні, 
Тонкою плахтою води 
Прикриє простір многогрішний, 

Землі старої яру плоть. 
Та знову ліс піде на південь 
Безвладність степу побороть, 
Помстить і вирівняти кривди. 

Ми повертаємося знов 
До грунту, до джерел, до корня 
Збудити плодоносну кров, 
Зрости у високості горні. 

1941 p.