* * * 

Минула ніч тривожно і безславно. 
І скрізь степи і всюди вороги. 
Коли ж ти вийдеш, ніжна Ярославно, 
На темний вал одчаю і жаги? 


Невпинний вітер мече гострі стріли, 
Високе сонце п'яну спеку ллє. 
А я не бачу, де ті руки милі, 
Що захистить могли б життя моє. 


Лише Кончак дочку свою вродливу 
Причарувати бранця намовля, 
І чорну пристрасть, вільну і зрадливу, 
В чужих піснях вже почуваю я. 

1922 p