ДО ПОБАЧЕННЯ 

Черв’як зневір’я гризе і душить. 
Минули дні коли я вірив. 
Може цей демон мене задушить, 
Може мене розважать Сускегана чи 

Гвадалквівір. 

Ішов назустріч молодому життю. 
Прощайте, прощайте щирості дні. 
Коли захочу — востаннє заблищу 
І звук моїх поез ущухне в далині. 
Смуток. Не розважить ніхто. 
А день такий теплий, 

день так привітно всміхається. 

Вона сьогодні у веснянім пальто 
І в вітринах їй фігура її подобається. 
Згас світ і сонце плям не зоставило. 
І я стою, і я зникаю, невідзначений. 
Прощайте, 

прощай усе, що мене раділо й бавило — 

Ах, дуже слабий твій голос: — До побачення…