СОНЦЕКРОВ 

Без сонця жити я не хочу 
Стерпіть не можу я холодних ліхтарів 
Я сонцекров люблю і в крові сонце 
І знову сонце в кровофарбах малярів 
А як затулить хмара моє сонце 
Ще не холоне моя кров тоді 
Вона горить палає й рве охоче 
Щоб не коритися ні палу ні воді 
Вона бере мене і линем разом вгору 
І сонце зустрічаєм знов 
І кричимо: 
Сонце 
Драстуй — 
Шле тобі привітання бунтливий Семенко!