ТРАМП 

В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, 
Як на Хрещатику електричних ламп. 
І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених, 
Коли для вас до кінця і завжди я — трамп! 

І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії, 
Коли я очікую на барабан з ваших шкір! 
Ах, ви ж спостерегли вже, 

що я не потребую пенсії, 

І цілком у іншу сторону 

направив трамп своїй зір!