ВИГНАНЕЦЬ 

В свято — день, розірваний надвоє. 
День з маленькою павзкою. 
Ранок, що молодість нашу нагадує, 
Вечір, що видається казкою. 

Це наш щосвятковий пр'ограм. 
А як дощ — зіходимось в бібліотеці. 
Які жваві наші речі, 
І в легенях пахне громом. 

Двічі перевозив через бухту хінець. 
Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. 
Збирали, пестили квіти зблідлі. 
А зараз — я з її серця вигнанець.