ЖАЛІБНУ СУКНЮ 

У тінях смерку полохливих, 
Збираючись на концерт, 
В кімнатці синій мрій бурхливих 
У дзеркалі зобачив смерть. 

Злетів із серця посміх білий. 
Зайшов я необачно й рано. 
І голос твій — такий несмілий: 
Ах, я не вбрана. 

Коли прийду колись я вдруге 
І сміливо у двері стукну,— 
Ти зодягни, на фоні туги, 
Жалібну сукню.