Боюсь поворухнутись… тишина… 
Я ще не знав такої легкості й свободи: 
Чи то весни колиска запашна 
Мене гойднула в чисті небозводи, 

Чи, може, хто з благословенним словом 
До мене в душу стиха нахиливсь… 
Не знаю, хто… не бачу… озовись! 
У мене все на відповідь готово! 

Нема нікого… тиха тишина… 
Гойдається колиска запашна, 
Течуть небес зелені й сині води… 

Думки невиказані стали за порогом, 
Рости, моя розбуджена тривого! 
Я ще не знав такої легкості й свободи. 

1957