Одного разу паслися гуси на толоці над водою. Але одна гуска надибала бджолу, що пила з цвіту мед, та й хотіла її живцем задзьобати, хотіла її дзьобом роздавити. Але бджола як то уздріла, та й проситься: 

— Кумко,— каже,— дайте мені жити, я стану вам колись у пригоді... 

Пішла гуска, скубе траву, аж дивиться,— біжить лис. Ов, недобре... Але бджола таки до лиса, до лиса та й таки у сам ніс жальце — ша! Та й полетіла. А лис як скочить у луги, то й слих за ним пропав. 

Так бджола урятувала гусці життя.