Високу Чигиринську гору люди назвали Богдановою. Вона стоїть посередині Чигирина ніби насипаний курган. 

Це чудодійне творіння природи виникло ніби за задумом людини, на догоду оборонцям рідної землі. З цієї гори добре видно віддалені села, гори і низи Тясмина, далекі Придніпровські рівнини і ліси. В старовину на горі була неприступна фортеця. Багато непроханих чужоземців поламали свої списи і ребра об цю гору-фортецю. Тут була розгромлена Наливайком стотисячна турецько-татарська орда, Тут Богдан Хмельницький розтрощив військо польського короля. Столітні діди і прадіди розповідали, що всім оборонцям Чигирина і землі рідної завжди допомагали громити ворогів не тільки козаки і селяни, а й сама природа. 

Одного разу Богдан Хмельницький був обложений стотисячним ворожим військом на Чигиринській горі. Козаки хоробро боронилися, але не стало води, життя людей було поставлене під загрозу. 

Ворог вирішив узяти військо Хмельницького змором. На високій горі в козаків Богдана були великі запаси їжі, а води не було. Спершу почала гинути без води худоба, а потім і люди. І ось тут-то і прийшла на допомогу своїм синам рідна земля-матінка. Раптом на горі між кам'яними скелями забурлила свіжа джерельна вода нестримним потоком. Старі люди здогадувалися, що нібито вода пішла на гору з Тясмина тими підземними ходами, якими колись Хмельницький водив коні напувати до річки. 

Це джерело врятувало козаків від смерті. Набравшись нових сил, Богдан Хмельницький розгромив вороже військо. 

Козаки боронили свою землю, свій рідний дім, тому їм, як кажуть, і стіни допомагали. З того часу це джерело продовжує існувати і невпинно, зимою і влітку, тихо дзвенить непомітним срібним струмочком.