Ох, як народився — і знайшовся славний Довбуш, цар полонинський, так сто зірок йому над головою хрестом стали, ясна зоря над тою застайкою і зійшла, затихло звір'я у лісі, птиці в ізворі, риби в потоках, змія під коло- дою. А всі череди в полонинах стали-постали,.а всі козарі- вівчарі поздивувались, а всі пани іздригнулися, і сам цар Максимілян розсердився на престолі. Саме бенкетував цар, балював, напивався із царицею, із царенятами та іншою бідою, і пив із тілиха золоточерленого вино. То лиш підніс ту чару до губ, а та чара йому з рук випорснула, впала та й розбилася на дрібне насіння. Скрічав цар тоді грімким голосом: «А що то має бути? давайте мені сюди слугу переднього, найстаршого — ве- лю йому голову стяти тут, опередь гостей моїх дорогих;». І стали тому слузі голову пусто-дурно, бо ніхто того не знав, ніхто того не відав, чому чаша випала з рук із царських. А тому випала чаша із рук із царських, бо із- найшовся на божім світі славний-преславний отаман Дов- буш, цар полонинський. Не в ясних світлицях, не в високих палатах, а в поганій застайці латаній, десь у якогось пана на задвір'ї, на свин- ських коритах. Тай не народився Довбуш, як інші люди. Мати його перед породом померла, а що дитина воруши- лася ще в череві, то випороли її звідти барткою людям на добро, ворогам на страх. Та як не родився Довбуш, так і не вмер. Перші сім років ріс Довбуш у деді у свого, у бідного ґазди із братом із своїм Іваном. От минають Олексі сім років. А був у старого у Дов- буша города кавелок при хаті — от оби лиш ся город на- зивав. І залізла якось у городчик той панська корова. А дедя й каже Олексі: «Піди лиш, синку, вижени корову з городаІ» Пішов хлопець тую корову вигонити. Жене, жене, а ко- рова не хоче йти. Одне слово — панська скотина. Мордується хлопчик. Піджене уже до вориння, аби стрибала, а вона ся вперед, дідча худоба, та ні з місця. Муцувався, що муцувався хлопець, а відтак узяв ту ко- рову та й пересадив через вориння. Ади семиліток! А батько видів, як те хлопча семи років через вориння корову пересадило. Та й ся напудив старий Довбущук, узяв його страх. Кличе до себе сина та й заговорив до ньо- го бесіду таку: «Сину мій найдорожчий! Пускаю тя світа- ми й царами усякими, що є на світі, бо ти вже й сам собі свій хліб можеш ізнати». Дав хлопцеві, що міг, на дорогу й вирядив з хати. Так ся скінчили перші сім літ життя Довбуша Олекси.